Артроскопія суглобів – сучасний лікувально-діагностичний , малоінвазивний метод, що дозволяє дослідити внутрішній стан суглоба і здійснити його  оперативне лікування за необхідності. Слово «артроскопія» бере походження від двох грецьких слів, «arthrо – суглоб, і «skopien»  – дивитися. Термін буквально означає «дивитися у суглоб» .

    Артроскопія – це можливість здійснювати операції без розтину колінного суглоба. 

   Лікування будь-якої патології коліна починається з діагностики. Найчастіше  проводиться рентгенологічне дослідження колінного суглобу. Однак таке обстеження не завжди здатне відобразити справжній стан деяких внутрішньосуглобових структур: пошкодження менісків, хрящів і зв’язок. В такому випадку призначається УЗД суглобу, МРТ.

Артроскопія колінного суглоба призначається:

  • при неясній симптоматиці, якщо інші методи діагностики не виявляють справжню причину;
  • при пошкодженні меніска для здійснення пластики або часткової менісектоміі;
  • при розриві внутрішніх зв’язок (хрестоподібних, бокових);
  • при розсікаючому остеохондриті (наявності вільних тіл в колінному суглобі) для усунення сторонніх предметів або вільних кісткових і хрящових фрагментів;
  • при патології хряща для корекції поверхні хрящових тканин;
  • при синовиті неясної етіології;
  • при вивиху надколінка;
  • при деформуючому артрозі;
  • при внутрісуглобному переломі;
  • при ревматоїдному артриті.

   Незважаючи на малоінвазивність, артроскопія колінного суглоба відноситься до хірургічного втручання. Тому для її проведення потрібно анестезія. Який наркоз застосовувати, вибирає анестезіолог на підставі результатів обстеження і стану хворого.

Хід операції.

    Для виконання артроскопії в області суглобу виконується  два-три невеликих розрізу шкіри по п’ять-сім міліметрів. Крізь ці отвори вводяться інструменти:

  • джерело світла і відеокамера;
  • порожниста трубка, через яку подається стерильна рідина — наповнення та промивання суглоба дозволяє збільшити об’єм порожнини для кращого огляду і виконання маніпуляцій;
  • основний робочий інструмент — артроскоп — з його допомогою проводяться всі лікувальні процедури.

    Хірург, переміщуючи артроскоп у суглобовій пазусі, має можливість оглянути усі структури суглобу і оцінити їх на екрані монітору. Тонкі хірургічні інструменти діаметром 2-3 мм вводять у суглоб через окремі розрізи для того, щоб видалити пошкоджені ділянки хряща, менісків, запалену синовіальну оболонку або виконати реконструктивні операції на пошкоджених внутрішніх структурах суглобу.  Після операції стерильні пов’язки накладаються на розрізи, а область коліна покривається гнітючої пов’язкою.

Переваги методу:

  • мінімальна травматичність і мінімум ускладнень;
  • точність під час постановки діагнозу;
  • швидке відновлення;
  • немає необхідності обмежувати рухливість суглоба;
  • болі після артроскопії менш виражені;
  • косметичний ефект .

Протипоказання для артроскопії.

Абсолютні :

  • наявність інфекції,
  • тяжкий стан пацієнта,
  • гнійне запалення навколо суглоба.

Відносні:

  • масивний крововилив у суглоб,
  •  великі пошкодження (порушення герметичності суглоба, розрив суглобової капсули).

 

Реабілітація після артроскопії коліна

 Період відновлення може зайняти від місяця до трьох. Все вкрай індивідуально. До основних методів відновлення після артроскопії належать нормалізація відтоку крові і профілактика утворення тромбів і набряків. У післяопераційний період пацієнту призначають антибіотики, антикоагулянти, знеболювальні препарати, фізіолікування, лікувальна фізкультура.

Лікування при пошкодженнях менісків

     Пошкодження меніска колінного суглобу є однією із основних причин появи гострого болю в коліні. Це навантаження, яке включає в себе різке гальмування, різку зміну напрямку руху та скручування в колінних суглобах, особливо на фоні дистрофічних процесів в хрящовій тканині.

    Меніск являє собою спеціальну прокладку, яка забезпечує амортизацію, захист суглобових поверхонь від пошкоджень при сильних навантаженнях, а також забезпечує стабільність колінного суглобу. Але при певних обставинах меніск не витримує навантаження і виникає його пошкодження. Пошкодження меніска колінного суглобу зустрічається достатньо часто і пов’язане з певним фізичним навантаженням на колінний суглоб.

Причини пошкодження меніска

    Пошкодження меніска буває двох видів: травматичне і пошкодження, пов’язане з дегенеративно-дистрофічними процесами в суглобовому хрящі і безпосередньо в самих менісках.

    Найбільш часто пошкодження меніска виникає при травмі, яка виникає в положенні зігнутого або напівзігнутого коліна з різким його обертанням в момент навантаження. Тому розрив меніска є професійною хворобою спортсменів.

При дегенеративних процесах в колінному суглобі хрящова тканина втрачає свій тургор і еластичність, тому навіть незначне навантаження викликає пошкодження меніска. Тому такий тип пошкодження характерний для людей  інших професій та пов’язаний із зношуванням хрящової тканини і зменшенням її опорних властивостей.

Симптоми пошкодження меніска

    Симптоми, які характеризують пошкодження, відрізняються в гострий та хронічний періоди. Симптоми гострого періоду: болі в колінах з різким обмеженням рухів, які виникають одразу після травмування. Біль в коліні турбує сильно, посилюється при рухах в колінному суглобі, виникає набряк.

    Після гострого періоду симптоми дещо зменшуються, біль відчувається локально, у місці пошкодження меніска. Через відрив фрагментів меніска може відбутись блокування суглобу з повним обмеженням руху.

    Перехід в хронічну фазу виникає при відновленні навантаження і при умові неповноцінного лікування. Симптоми при цьому виражені слабше. Хронічний перебіг може призвести до ускладнення в майбутньому – розвивається артроз колінного суглоба.

Види артроскопічного лікування пошкодження менісків:

  • парціальна резекція меніска: видалення частини пошкодженого меніску;
  • зшивання меніска: можливе при розриві в «червоній» зоні меніска. Найкращий час для зшивання меніска – відразу ж після розриву.

Лікування пошкодження хрестоподібних зв’язок

     Передня хрестоподібна зв’язка (ПХЗ) одна з найбільш травмуючих  зв’язок колінного суглоба. Розриви передньох хрестоподібної зв’язки відбуваються в 15-30 разів частіше, ніж розриви інших зв’язок колінного суглобу. Для визначення розриву передньої хрестоподібної зв’язки найбільш інформативним  є МРТ. 

     В якості причин розриву передньої хрестоподібної зв’язки можна виділити пряму травму (контактний механізм: удар по гомілці, стегну) і непряму травму (неконтактний механізм: кручення на нозі при різкому гальмуванні, приземлення після стрибка і т.д.). 

     Головною ознакою розриву передньої хрестоподібної зв’язки є нестабільність суглоба. Пошкодженню передньої хрестоподібної зв’язки зазвичай передує травма колінного суглобу,  після якої виникає біль і сильний набряк коліна. Також часто чутно тріск, проте це неспецифічна ознака, яка буває і при розривах інших зв’язок колінного суглоба. Крім того, в момент травми можливе відчуття “вивиху” гомілки вперед або убік.  При розриві передньої хрестоподібної зв’язки в порожнину суглоба потрапляє кров – такий стан називають гемартрозом. Тривале ігнорування нестабільності призводить до раннього артриту колінного суглоба. При вираженій нестабільності рекомендується хірургічна операція полягає в реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки, яка може бути здійснена декількома способами. Через 4-6 місяців після реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки людина може повернутися до колишнього рівня фізичної активності. 

 

Лікування пошкоджень ПХЗ

    Консервативне лікування травм передньої хрестоподібної зв’язки зазвичай не дає хороших результатів у людей. Біль, набряк і нестабільність періодично виникають у 50-80% хворих з розривами передньої хрестоподібної зв’язки після консервативного лікування. 

В даний час “золотим стандартом” лікування розривів зв’язок колінного суглоба є артроскопія – малотравматична операція, яку виконують через два розрізи довжиною по одному сантиметру. 

    Операцію (артроскопію) роблять в тому випадку, якщо після консервативного лікування стабільність суглоба не відповідає вимогам фізичної активності. Мета операції  – якнайшвидше повернути хворого до бажаного рівня фізичної активності і уникнути ускладнень, до яких в першу чергу відноситься артроз. При реконструкції формують нову передню хрестоподібну зв’язку – аутотрансплантат, який можна виготовити з власної зв’язки надколінника, з сухожилків полусухожильної й ніжної м’язів стегна, середньої частини сухожилка чотирьохголового м’язу стегна. В середині суглобу трансплантат може фіксуватися гвинтами, які виготовляються з розсмоктуючихся матеріалів або титану. Також використовується перевертаюча пластина «ендо-баттон» та інші.

    Післяопераційна реабілітація триває від 3 до 6 місяців.

Реконструкція передньої хрестоподібної зв’язки трансплантатом з власної зв’язки надколінника: